Навіщо Медведєву севастопольський парад?

У Севастополі досі проводилися «урочисті проходження», і не було парадів. Чому ж 9 травня президент Росії захотів парад? Не міг «опускатися» до рівня якихось «проходжень»?..

У Севастополі досі проводилися «урочисті проходження», і не було парадів. Чому ж 9 травня Медведєв захотів парад?

«Певна неполіткоректність»?

Розпорядження російського президента Дмитра Медведєва, яке змусило український політикум хвилюватися, про проведення 9 травня в Севастополі («за узгодженням з українською стороною») військового параду із залученням зброї і військової техніки в ознаменування 65-ліття Перемоги у Великій Вітчизняній війні, у самому місті-героєві поки не викликало особливого резонансу.

Правда, голова міської держадміністрації Сергій Куніцин в ефірі ТРК «Україна» відзначив, що «певна неполіткоректність», на його думку, в указі російського президента присутня.

Представлені ж у Севастополі відділення практично всіх провідних і, скажімо так, не дуже провідних політичних партій України практично ніяк не реагують на розпорядження Медведєва. Напевно, тому, що, як і переважна більшість севастопольців, вони краще, ніж жителі інших регіонів, знайомі з цією темою «зсередини». В тому сенсі, що знають, як проходило святкування до цих пір. Залишаючи за політиками прерогативу давати оцінки розпорядженню, правильно чи неправильно вчинив президента РФ, законно чи незаконно, коректно чи некоректно це по відношенню до сусідньої держави, севастопольці чудово розуміють, що військовий парад за участю російського ЧФ неодмінно відбудеться. Як, напевно, і те, що парад цей буде, як і всі останні 10 років, спільним - російські і українські моряки пройдуть проспектом Нахимова пліч-о-пліч, тобто в єдиних парадних розрахунках (40 плюс 40 військовослужбовців), очолюваних російськими і українськими офіцерами, з військово-морськими прапорами Росії та України попереду. А ще неодмінний «атрибут» - двоє командувачів парадом, двоє командувачів флотом, які об`їжджають вишикуваних військових на одному авто і вітають парадні розрахунки.

Упевнений, не сумніваються в своїй участі в севастопольському «параді-2010» і моряки ЧФ РФ.

Чотири паради на рік?

Пригадаємо дещо забуту, майже дворічної давнини, але скандальну історію щодо визначення формату військово-морського параду 11 травня на честь 225-річчя ЧФ Росії. Як відомо, МЗС України заявляв тоді ноту протесту. Тодішній міністр оборони Юрій Єхануров також вважав недоцільним проведення такого параду. «Його логіка така, що в Севастополі протягом трьох місяців у такому разі відбудуться чотири паради: 9 травня - сухопутний парад військ гарнізону (ЧФ РФ і ВМС України), 11 травня - військово-морський парад на честь 225-річчя ЧФ Російської імперії, 6 липня - військово-морський парад ВМС України (на честь Дня ВМС України), 27 липня - військово-морський парад ЧФ РФ (на честь Дня ВМФ РФ)», - говорив журналістам на початку травня позаминулого року віце-губернатор Севастополя Володимир Казарін. Та й від себе він відзначав: «Для нашого порівняно невеликого міста це велике навантаження, адже парад - це не тільки видовищний захід, але й навантаження на економічну і соціальну інфраструктуру міста. Скажімо, для проведення репетицій параду потрібно закривати Севастопольську бухту, внутрішній рейд для руху пасажирського флоту, що створює незручності для жителів міста». Крім того, додав тоді Казарін, «значних економічних втрат зазнають торгові судна, які вимушені простоювати на зовнішньому рейді в очікуванні дозволу на вхід у бухту».

Глава міськадміністрації 7 травня 2008 року, тобто за чотири дні до події, заявляв журналістам, що програмою святкування 225-річчя ЧФ парад... не передбачений. І що у результаті?

У той момент, коли Куніцин говорив, що «парад не передбачений», російські військові проводили його чергову репетицію. А 11 травня парад кораблів Чорноморського флоту Росії і водноспортивне свято в Севастопольській бухті, як і передбачалося, відбулися. Правда, в дещо видозміненому, компромісному варіанті: бронетранспортери морської піхоти з борту великого десантного корабля в бухту не висаджувалися (за наполяганням української сторони). Ще компроміс полягав у тому, що разом з 30 бойовими кораблями, 10 допоміжними судами російського флоту в першій лінії кораблів стояли також БДК «Костянтин Ольшанський» і судно розмагнічування «Балта» Військово-Морських Сил України. Ну й, крім того, два командувачі флотами на одному (російському) катері обходили кораблів і вітали моряків, а на гостьовій трибуні знаходилися міністр оборони Росії Анатолій Сердюков і виконуючий обов`язки першого заступника міністра оборони України Валерій Іващенко.

До речі, українські військові моряки, які мають своє професійне свято (перша неділя липня, а донедавна це було 1 серпня) вже протягом кількох років не беруть участі в спільному військово-морському параді в Севастопольській бухті на честь Дня ВМФ Росії, який так любив відвідувати президент Леонід Кучма. Адже хоч і вірно говорять, що прародителем ЧФ РФ, ВМС України і ВМС Грузії є Чорноморський флот колишнього СРСР, все ж таки українські моряки почувалися чужими на цьому святі, хоч і одному з найулюбленіших у севастопольців (ще з радянських часів).

Севастополь – це, виявляється, не база ЧФ Росії

Нагадаю, що в українсько-російському договорі чітко написано: «Чорноморський флот РФ базується в місті Севастополі». Саме «в» Севастополі, а не «Севастополь - база ЧФ РФ», як колись, під час переговорного процесу, наполягала російська сторона і як зараз, не замислюючись, говорять деякі українські політики - чи то не розуміють, чи то настійливо не хочуть розуміти принципової різниці. Зовсім свіжий тому приклад - обговорення «парадної теми» в програмі Савіка Шустера. Скажімо, колишня кандидат на пост президента України, яка вийшла з «регіоналів» заявила, мовляв, друзі, ви всі повинні розуміти, що Севастополь - це база Чорноморського флоту, і, мовляв, абсолютно природно, що ЧФ РФ проведе там парад. Про всяк випадок нагадаємо, що російський флот у Севастополі займає тільки 4% території міста, і Росія для нього орендує не бухти, а лише місця певних якірних стоянок в українських бухтах, конкретні будівлі й споруди, об`єкти. І всі вони, як правило, за високою огорожею. Вулиці, дороги, площі міста - українські.

До речі, щодо «зарубіжного досвіду» - баз США в Європі і так далі, про які також ішлося в студії. Повірте авторові, який за службовим обов`язком неодноразово побував у країнах НАТО і ЄС, що американські військові не ходять там з парадами вулицями європейських міст, як стверджувала під час політичного ток-шоу одна дуже відома гостя програми.

Як примирити адміралів?

Отже, російські військовослужбовці 9 травня пройдуть урочистим маршем проспектом Нахімова. Очевидно, знову «пліч-о-пліч» з їх українськими колегами. Між іншим, така «ідилія» була не завжди. Старше покоління українських і російських моряків і колишні керівники міста, звичайно ж, добре пам`ятають суперечки між військовими двох флотів, які постійно виникали в 90-і роки, в період підготовки до святкування 9 травня, а саме: хто першим з двох командувачів парадом докладатиме «своєму» командувачеві флотом про те, що «війська вишикувано», хто першим скомандує «Струнко, до урочистого маршу...» і т.д. Леонід Жунько, який багато років очолював міську держадміністрацію (нині він є представником президента України в Криму), розповідав авторові, як йому в своєму службовому кабінеті особисто доводилося мирити адміралів двох флотів, які сперечалися до хрипоти і до ночі. Інколи допомагали вирішити ситуацію тільки міцне слівце та розпита військовими пляшка коньяку. Приблизно те саме якось розповів мені й колишній військовий комендант Севастопольського гарнізону полковник Володимир Зверєв.

Вперше військовослужбовці ВМС України і ЧФ РФ у Севастополі здійснили спільне урочисте проходження в єдиних стройових розрахунках 6 травня 2000 року, після закінчення мітингу-реквієму, що відбувся на площі Нахимова за участю Президента України Леоніда Кучми, міністра оборони Росії Ігоря Сергеєва (Леонід Данилович з нині покійним російським маршалом дружив ще зі своїх «ракетних» років), інших високопосадовців України та Росії. А через три дні українські й російські моряки вперше здійснили в Севастополі спільне проходження урочистим маршем у день Перемоги.

Для українських моряків, а до певної міри і для затвердження української державності в Севастополі, практика спільного проходження грала і продовжує відігравати чимале значення. Адже достатньо сказати, що починаючи з того самого 2000 року в парадні «коробки» курсантів Севастопольського військово-морського інституту імені Нахимова вже перестали летіти тухлі яйця, які «запускали» в них бабусі - «штатні» активістки проросійських рухів. Хоча, звичайно, абсурд: лавами майбутніх українських військово-морських офіцерів крокували переважно діти і внуки севастопольців. Спільні паради, як і спільні українсько-російські навчання «Фарватер миру» з роками все більше і більше розвінчували міф про неможливість спільного базування двох флотів у Севастополі, про який так «кричали» російські адмірали на зорі 90-х. Легше й спокійніше на душі ставало українським властям міста, усім розсудливим жителям регіону, коли вони бачили поліпшення взаємин двох флотів.

А наскільки це «цікаво» російським військовим? Спершу пригадаємо, що в 90-і хтось із командувачів Чорноморським флотом, стоячи на трибуні разом з керівництвом міста, своїми українськими колегами, просто прибрав руку від козирка і відвернувся убік, коли повз трибуну урочисто проходили українські військові. А між іншим, до 1997 року ЧФ знаходиться в подвійному підпорядкуванні президентів Росії та України, вони призначали командувача, на флот до того моменту призивали хлопців як з Росії, так і з України. Загалом, ЧФ РФ, скоріше, вимушений був змиритися з ситуацією. Тим більше що до 2000 року українські ВМС вже досить вагомо заявили про себе з професійної точки зору: було не тільки сформовано структури, але молодий флот успішно проводив міжнародні навчання, зробив два трансатлантичні походи, а у питаннях освоєння стандартів НАТО навіть значно обганяв росіян.

Коли росіяни відриваються в Севастополі

Інша справа «Парад кораблів і водно-спортивне свято» в день ВМФ РФ! Ось тут російські військові що називається «відриваються» і як ніколи відчувають увагу до себе. Дійсно, в Севастополі і Криму це вже тривалий час одне з найулюбленіших свят. І хоча формат його проведення вже далеко не той, зараз діє маса обмежень (ніде в світі немає такого, щоб ракети і торпеди пускали посеред міста), проте, місто в останню неділю липня просто переповнене.

Чого, на жаль, не скажеш про свято українських військових моряків. Тому що проводиться воно за абсолютно іншим сценарієм, у районі Графської пристані, і, по суті, «для своїх», городянам відчути святкову атмосферу дость важко, хіба що увечері, під час концерту і святкового салюту.

Українські моряки зі світлою тугою згадують, як у 1997 році за вказівкою Президента України Леоніда Кучми національні ВМС, які, до речі, тільки-тільки до ладу сформувалися, провели в Севастопольській бухті практично класичний військово-морський парад.

Святе свято і політичний піар

Повертаючись же до дня Перемоги, відзначимо, що «патріотично налаштованим росіянам» цей захід вигідний тим, що колони ветеранів війни і збройних сил, марш яких передує військовому параду, переважно йдуть під вивісками «Ветерани ескадри Чорноморського флоту», «Ветерани командного пункту ЧФ», «Ветерани органів розвідки ЧФ», «Ветерани допоміжного флоту ЧФ» і так далі. Аналогічна українська колона - ветеранів ВМС України - бере участь у цьому проходженні тільки останні чотири роки.

Російській стороні, напевно, приємно бачити, що в багатьох ветеранських колонах 9 травня тріпоче Андріївський прапор, під яким кораблі ВМФ Росії знову ходять з 1997. А часом і російський триколор - між колонами ветеранів нерідко затісуються активісти так званих проросійських організацій. До 2009 року, незважаючи на постійні заклики ветеранів і властей міста до політичних сил не використовувати святе свято для політичного піару, багато хто так і не міг подолати спокусу «зарисуватися». Узяти, наприклад, найбільш характерний у цьому відношенні парад 2007 року. Тоді йшли дві колони, учасники яких тримали в руках численні російські державні прапори, прапори проросійськи налаштованих політичних партій і громадських організацій, транспаранти типу «Російському Севастополю бути!».

Хто дасть гарантію, що, «окрилені» результатами президентських виборів, певні політичні сили міста знову не спробують стати учасниками урочистого проходження?

Що мав на увазі Медведєв?

Те, що щорічно відбувається 9 травня в Севастополі, - це скоріше «проходження урочистим маршем військ Севастопольського гарнізону». Тому що парад як такий припускає не тільки відкриті «уазики», але й, дійсно, «військову техніку»: ну, там бронетранспортери, якісь зразки озброєнь... Все це, до речі, певною мірою мають обидва флоти, адже вони мають у своєму розпорядженні війська берегової оборони. Але чомусь ніколи не задіюють їх. Тому, напевно, і більше відповідає цьому дійству назва «Проходження урочистим маршем». Самі військові це парадом не називають. І в документах ніде не проходить, що це парад. («Парадом переможців» називають колони ветеранів).

І тут ми підійшли до чи не найпринциповішого моменту. Отже, Дмитро Медведєв розпорядився провести «в містах-героях (у Севастополі – за узгодженням з українською стороною) військові паради із залученням озброєння і військової техніки».

Читаємо розпорядження далі: «В інших містах, яким присвоєно почесне звання Російської Федерації «Місто військової слави», – урочисте проходження військ гарнізонів». Як бачимо, сказано абсолютно чітко: там-то й там-то «паради із залученням озброєння і техніки», а в інших місцях – «урочисте проходження». У Севастополі досі проводилися «урочисті проходження». Чому ж зараз саме парад? Тому що звучить переконливіше? Чи тому, що просто не міг російський президент «опускатися» до рівня якихось «проходжень»?

Все це, звичайно, можна якось зрозуміти, опустити нюанси або закрити на них очі.

Але як виходити з ситуації українській стороні? Не дозволяти? Навряд чи це реально. Але якщо дозволити («погоджувати») – то що? Чи вирішать вважати «озброєнням» карабіни і автомати, а «військовою технікою» – два «уазика»?

Або ж погодяться на проведення якогось «ерзац-параду» – пустять бронетранспортери морської піхоти? Вони, як не як, на гумових колесах. Правда, за президента Віктора Ющенка виконавча влада Севастополя щороку настійно не рекомендувала командуванню ЧФ РФ (і таки свого добивалася) здійснювати повернення БТРів своїм ходом у частину після їх висадки з десантного корабля у Севастопольській бухті. Мовляв, вони можуть завдати шкоди екології і заважатимуть руху транспорту. І доводилося російським морпіхам знову завантажуватися на «десантник», який і доставляв бойову техніку в бухту Козачу, де розташовується полк морської піхоти ЧФ РФ. Невже тепер власті міста скажуть: нічого страшного?

Про проходження якоїсь іншої техніки Севастополем говорити просто не доводиться.

До речі, а як у такому випадку чинити українським військовим? З метою «паритету» гнати з іншої частини Криму до Севастополя бронетранспрортери?

Або, все ж таки, сторони обмежаться «урочистим проходженням», але назвуть його «парадом»? Врешті-решт, згідно зі Стройовим статутом, «проходження урочистим маршем» – це елемент параду... Але у розпорядженні російського президента йдеться не про статутне «проходження військ урочистим маршем» (це з підрозділу розділу «Паради» Стройового статуту), там – «урочисте проходження військ гарнізонів».

Депутат від НУ-НС в тій же програмі Шустера намагався заспокоїти присутніх, мовляв, ну що ви так гарячкуєте, ми ж не знаємо, можливо, на рівні міністерств закордонних справ заздалегідь питання «прокачане». Судячи з усього, не «прокачане». Інакше не виникало би стільки питань.

Хоча, якщо росіяни проводитимуть парад із залученням озброєння і військової техніки «за огорожею», тобто, на території якоїсь російської військової частини, питань в української сторони, напевно, не виникне. Питання тільки в тому, чи потрібен такий «тихий» формат російській стороні?

Олег Чубук, Севастополь

УНІАН в Google News